Як школа може захистити дітей від онлайн-насильства?
14 травня правозахисна організація Amnesty International проводить в Україні День протидії сталкінгу. Захід проводиться з метою привернути увагу суспільства до небезпеки онлайн-насильства та переслідувань у мережі. Ця проблема особливо гостро стосується дітей і підлітків, адже їхні відчуття й розуміння особистих кордонів ще тільки формуються, а життєвий досвід поки не дозволяє відчувати небезпеку завчасно. Тому правозахисна організація Amnesty International пропонує для ознайомлення кілька ідей про те, як говорити з дітьми про онлайн-насильство та сталкінг.
У школі діти в середньому проводять від шести з половиною до семи годин протягом 11-ти років. За цей час під впливом, зокрема, атмосфери в навчальному закладі, самих предметів і ставлення вчительства до різних аспектів життя формуються характери і світогляди нового покоління.
Важливо, щоб українська освітня система йшла в ногу з часом, могла задовольнити запити сучасної дитини й підготувати її до реальності, у якій існує суспільство. Саме тому питання діджитал-безпеки має нарешті посісти важливе місце в навчальному процесі.
Перш за все слід розібратись, яким буває онлайн-насильство. Воно має кілька форм:
- Кібер-сталкінг — переслідування, стеження та збір інформації про місце перебування та переміщення за допомогою соціальних мереж, електронної пошти чи інших засобів комунікації. Окрім того, сталкінг передбачає спроби насильницької комунікації проти волі людини. «Сталкерити» можуть як колишні, так і теперішні партнери, а також ті, хто хотів би мати стосунки з неповнолітніми, стежачи за ними і надсилаючи сотні повідомлень про їхні місця перебування впродовж дня за допомогою соціальних мереж. Існують також спеціальні програмні забезпечення, за допомогою яких можна відслідковувати переміщення.
- Порно-помста — використання й поширення особистих та інтимних фотографій та відео без згоди. Сюди також належить контент, отриманий за допомогою секстингу — інтимного листування в соціальних мережах.
- Доксинг — незаконне отримання й публікування особистої інформації чи документів (дати народження, мобільного телефону, адреси проживання, повного імені, паспортних даних тощо) з метою погроз чи подальшого реального насильства. Часто від доксингу страждають активістки, журналістки та політики, адже через професійну діяльність їхні персональні дані з погрозами можуть поширювати опоненти та опонентки.
- Кібер-булінг — цілеспрямоване цькування людини протягом фіксованого періоду часу з використанням погроз та аб'юзивних (насильницьких) коментарів, текстів, хештегів, графічних зображень для приниження, дискредитації, підриву репутації та залякування. До кібер-булінгу також входять погрози смертю, фізичним та сексуальним насильством, використання мови ненависті та мобінг (цькування одночасно дуже великою групою людей).
Якими можуть бути наслідки онлайн-насильства?
Онлайн-насильство є токсичним і, незважаючи на те, що відбувається віртуально, воно напряму загрожує психологічному стану постраждалих. Після пережитих сталкінгу, масових атак ботів чи розсилки десятків повідомлень з погрозами постраждалі можуть мати посттравматичний стресовий розлад, панічні атаки, відчуття фізичної небезпеки, порушення сну. Психологиня та викладачка психології університету Бедфордширу Емма Шорт також зазначає, що наслідками онлайн-насильства є відчуття самотності та подальша недовіра до людей.
Які конкретні загрози безпеці дітей та підлітків несе онлайн-насильство?
Серед усіх видів онлайн-насильства діти й підлітки найчастіше стикаються з кібер-булінгом та порно-помстою. Окрім того, деякі з них можуть стикатися з сексуальним насильством. Ідеться про випадки, коли дорослі люди намагаються виманити інтимні фото чи відео за допомогою брехні, погроз чи маніпуляцій, у подальшому використовуючи ці ж матеріали у своїх корисливих цілях.
Усі ці кібер-загрози не означають, що ми маємо негайно заборонити неповнолітнім користуватись інтернетом. Вони лише створюють для нас – дорослих – нові виклики. Тому першочерговим завданням освітнього процесу в контенті онлайн-безпеки має бути пояснення дітям можливих загроз та основних правил поведінки, що допоможуть уникнути негараздів.
Отже, що може зробити школа, щоб захистити дітей від онлайн-насильства?
1. Проводити тематичні уроки. Зокрема, на сайті ініціативи Стоп Секстинг є готові уроки та вебінари, що стануть у пригоді.
2. Включати до уроків етики й комп’ютерних технологій ознайомлення з різноманітними інструментами захисту в соціальних мережах. Наприклад, у статті директорки Amnesty International зібрано дані про такі функції найпопулярніших соцмереж.
3. За кожної нагоди наголошувати, що жодна людина на світі не має права на наше тіло чи право розпоряджатися нашим життям. Таким чином ми зможемо завадити тому, що діти сприйматимуть як норму токсичні стосунки, у яких партнер(ка) намагатимуться контролювати їхні дії. А також зможемо виховати в учнівства розуміння культури згоди, уберезпечивши їх від небезпек секстингу.
4. Запрошувати експертів та експерток цифрової безпеки для лекцій на тему захисту своїх даних у соцмережах. Лабораторія цифрової безпеки, наприклад, – одна з профільних організацій.
5. Обговорювати з учнівством реальні життєві ситуації й намагатися навчити їх через дискусію. Наприклад, використовуючи сучасні серіали, новини тощо. Багато корисного можна також використати з подкасту «11-А» від активісток Amnesty International, у якому вони зрозумілою для підлітків мовою говорять про стосунки.
6. Якщо у вас чи вашого учнівства є змога пройти англомовний курс про онлайн-безпеку, доречно звернути увагу на онлайн-курс “Цифрова (онлайн) безпека і права людини” від Amnesty academy.
7. Намагайтеся здобути довіру учнівства й закликайте до цього ж їхніх рідних. Таким чином у випадку небезпеки дитина знатиме, що може звернутися до дорослих та отримати підтримку, а не осуд і покарання.
Володимир Селіваненко, координатор освітніх програм Amnesty International в Україні.